Клуб Романтики, Love Sick і Chapters: 8 слабких місць візуальних новел

У цій статті розберемося, які помилки допускають розробники романтичних візуальних новел.

Візуальні новели — це жанр інтерактивних ігор, сконцентрований на читанні. Вся сюжетна складова сприймається гравцем через текст, а підкріплює її різноманітний (частіше статичний, або злегка анімований) арт. Гравець керує центральним персонажем гри та впливає на розвиток історії, обирає, які дії виконувати, які емоції відчувати, які відносини будувати з іншими персонажами. Відвідати кіно головній героїні або піти до бібліотеки, продемонструвати власний характер або проявити м’якість у суперечці — навіть найзвичайніші рішення можуть кардинально змінити хід історії й особистість персонажа.

Жанр візуальних новел зародився в Японії, та всі подібні ігри тоді створювалися у стилі аніме. Хвилю любові до текстових квестів підхопили у США, а приблизно з 2017 року жанр став набирати популярність у Європі та СНД. Такі зміни легко пояснити появою досить сильних продуктів на гейм-ринку. Так, творці Клубу Романтики досить швидко завоювали любов аудиторії та задали високу планку, яку тепер намагаються перестрибнути інші. Romance Club, який вийшов у 2018 році, часто порівнюють із Choices (2016), Chapters (2017), Love Sick (2019) та Novels (2020), підкреслюючи переваги артової та сюжетної складових першого продукту.

Сьогодні ми з’ясуємо, які упущення можуть зашкодити успіху візуальних новел та які рішення допоможуть залучити користувачів до гри цього жанру.

Проблема №1 — акцент лише на картинку

Для візуальних новел актуальна адаптована версія старої приказки — «Зустрічають по арту, проводжають по сюжету». Гравця можна заманити детально намальованими персонажами, розкішними картинками в платних сценах й мальовничими локаціями, у яких розвивається сюжет. Але навіть найбільш лояльний користувач залишиться у грі надовго тільки у тому випадку, якщо сюжет в ній дійсно є 🙂 Можна довго дивитися на героїв, які ніби щойно зійшли з обкладинок журналів, але без цікавої історії гра довго не існуватиме.

Проблема №2 — Продуманий сюжет та слабка візуальна складова

Це стає проблемою лише тоді, коли на арені візуальних новел вже є гіганти, чий арт викликає захоплені відгуки гравців. Змагатися з успішними Romance Club та Love Sick, не працюючи над візуальною частиною, досить… ризиковано;) В наш час, коли користувач поспішає оцінити контент буквально з перших секунд, ставка лише на сюжет себе не виправдає.

Проблема №3 — Концентрація на стосунках персонажів та ігнорування інших сюжетних ліній

Дійсно, велика частка аудиторії візуальних новел на кшталт Chapters та Episode грає саме заради романтичних переживань. Однак, побудова сюжету виключно навколо любовних «гілок» часто викликає обурення старшої аудиторії. Ще більше негативних відгуків отримують ті історії, які починаються з екшену, але з кожною новою серією все більше перетворюються у романтичну комедію.

Проблема №4  — Платні вибори, які не впливають на сюжет

Сидить гравець та думає: «Ось зараз виберу цю дію, і весь хід історії зміниться!». У передчутті витрачає внутрішньо-ігрову валюту і … нічого не відбувається. Подібне розчарування гравець може пробачити не раз, але якщо ситуації, коли платні вибори не впливають на сюжет, повторюються регулярно, гравець втрачає інтерес до використання внутрішньо-ігрової валюти. Навіщо витрачати накопичене, якщо все одно нічого не відбувається? Саме тому розробникам важливо правильно розрахувати баланс ціни та цінності дії.

Проблема №5 — Вимушена покупка кожної додаткової дії

Ситуація у грі. Головний герой може дати відсіч ворогам (платний вибір) або змиритися з несправедливістю (безкоштовно). Гравець вирішує витратити кристали/монетки/бали на цю дію та очікує побачити відповідний результат — тріумф справедливості. Замість цього гравець потрапляє у ситуацію, коли для досягнення однієї мети потрібно зробити ще ряд платних дій. Відчуття, ніби його надурили — той ефект, який точно не зробить користувача фанатом будь-якої гри. У тому числі  візуальної новели.

Проблема №6 — Немає покупок — немає сюжету

Щоб гравець став лояльним донатером, важливо зачепити його сюжетом і показати цінність платних виборів. Але не таким способом, як це роблять деякі розробники. Створення нудної «безкоштовної» сюжетної лінії не захоплює гравця та не залишає шансу відчути потенціал гри, не демонструє цінність та важливість внутрішньої валюти. «Навчити» гравця купувати можна різними способами. Найбільш очевидні:

• Прописати сюжетну складову так, щоб періодично виникало відчуття, що «з донатом я міг би зробити в цій історії більше»;
• Дати гравцеві мінімальний банк внутрішньої валюти, щоб він відчув всі переваги її використання

Проблема №7 — Відсутність бонусів та заохочень всередині гри

Бонуси у грі створюють відчуття свята — це як безкоштовний квиток на атракціони у дитинстві 🙂 Наприклад, у Клубі Романтики, віднедавна, це реалізують як дні нескінченної ігрової валюти (алмазів — для здійснення платних виборів, чашок чаю — для проходження великої кількості серій поспіль). Це дає гравцям відчуття повної свободи у грі, можливість нарешті повернути сюжет у бажану сторону та просто насолодитися безкоштовними плюшками — навіть тим, хто звик їх купувати. Такий підхід будує особливий зв’язок між розробником та ком’юніті: гравці цінують те, що творці гри «жертвують» частину свого можливого заробітку на їх безлімітне задоволення.

Проблема №8 — Однотипні історії та герої

Якщо якась із існуючих історій має шалений успіх серед аудиторії, у розробників може з’явитися велика спокуса створити щось дуже схоже. Так в новели проникають однотипні сюжетні повороти, однаковий темп оповіді та схожі персонажі. Нова аудиторія подібного часто не помічає, але активні старожили добре зчитують такі моменти. Звідси — закиди розробникам у створенні вторинних історій та героїв, намальованих «як під копірку».