Уou shall not pass: як захистити гру від злому

Однією з проблем XXI століття є піратство, що стосується не лише музики, фільмів, книг, а й відеоігор. Видавці заявляють про великі матеріальні втрати з вини піратів. Аналітики відзначають стійкий попит на зламані ігри, а самі користувачі говорять про високі ціни, незрівнянні з якістю розробки.

Конкретних досліджень впливу піратської діяльності на геймдев практично немає. Але захист від піратства в іграх присутній, стає складнішим, ефективнішим, хоча пірати навчилися обходити практично будь-які бар’єри. Тому ми розглянемо, від чого залежить сучасне піратство відеоігор.

Суть піратства ігор

Використовуючи термін «‎піратство», люди мають на увазі крадіжку інтелектуальної власності. Для ігор це означає завантаження без оплати видавцеві та подальше використання гри. Розповсюдження піратського контенту відбувається через сторонні сайти, зазвичай торент-трекери, основна функція яких — роздача ігор спільними зусиллями міжнародного співтовариства.

Зараз піратство не вважають злодійством, скоріше це запозичення. Прихильники безплатного розповсюдження наводять приклад автомобіля, який на певний час викрали, скопіювали, потім повернули назад. Наголошується, що цифрове піратство з такого боку здається безпечним, адже ніхто не дізнається про безплатне завантаження.

Піратство зараз сприймається як порушення авторських прав — використання чужих напрацювань без санкції автора. Деякі кримінальні кодекси світу вважають його серйозним злочином попри відсутність видимої шкоди. Часто рішення судів оскаржують, оскільки в таких випадках є юридична колізія — відсутність чіткого визначення злочину. Законодавці мовчать навіть про те, чи слід вважати використання нелегальних ігор піратством чи покарання мають нести лише розповсюджувачі контенту.

Водночас існує етичний аспект, який передбачає, що піратство можна іноді виправдати. Двигуном боротьби залишається економічна складова цього явища, що свідчить про пряму матеріальну шкоду, яку несуть розробники через зламування ігор.

Навіщо потрібен захист ігор від піратів: основні проблеми

Убезпечити гру від злому потрібно насамперед через економічну доцільність: розробники постійно заявляють про рекордні збитки. Точку зору аргументують завантаженнями гри торентами без її оплати, що веде до недоотримання грошей для оплати праці команди.

Зараз автори заявляють, що на одну продану копію припадає одна піратська версія, тобто втрати становлять 50%. Абсурдність таких підрахунків показали самі пірати, які створили спеціальну програму постійного копіювання треку Crazy від Gnarls Barkley — вона щодня робить 8 мільйонів копій. За розрахунками правовласників, щодня вони втрачають близько 10 мільйонів доларів, хоч це й неправда.

Необґрунтованість розрахунків не означає, що красти контент нормально, адже, якщо явище буде повсюдним, нові ігри взагалі зникнуть — грошей на розробку просто не буде. Інтелектуальна праця справді має оплачуватись, але виникає інше питання: якби пірати не завантажували гру безплатно, чи платили б вони за неї?

Питання розглянули європейські дослідники, від яких залежало посилення законодавства про піратство. Вони з’ясовували, чи дійсно люди купували б ігри без можливості безплатного доступу. Спочатку очікувалося, що дослідження підтвердить теорію високої ціни ігор, тоді для перемоги над піратством було б достатньо зробити знижку.

Результат виявився зовсім інакшим — опитані дослідниками люди зізналися, що їх влаштовує вартість ігор офіційних магазинів, а бюджет розваг перевищував її. Вони віддавали перевагу завантаженню через торент-трекери, тому висновок один: розробники недоотримували б гроші за будь-яких умов.

Пізніше своє дослідження презентував Google, воно показало геть іншу картину — піратство знижує динаміку продажів ігор. Європейці проґавили захоплення опитаних людей безплатними проєктами, зробивши дослідження малозастосовним.

Пірати справді впливають на недоотримання розробниками прибутку, явище має негативні та позитивні сторони. Дослідження Google дало можливість виділити такі плюси піратства:

• воно пропонує аудиторії такий собі «тестер»‎, що дає змогу спробувати новий товар;
• формує готовність придбати платну версію;
• виступає безплатним рекламним контентом.

Експерти відзначили й негативні ефекти:

• піратство мінімізує потребу подальшої купівлі товару (відмовки «спробую, і якщо зайде, то куплю» не працюють);
• купівля здійснюється за зниженою ціною, наприклад, під час розпродажу;
• зменшується кількість чесно проданих копій.

Визнано, що є ситуації, коли піратство просто необхідне. Наприклад, якщо старі ігри та рідкісні видання більше не можна купити, а торент — єдиний варіант отримання товару. Крадіжка тут відсутня, тому багато країн роблять винятки.

Методи боротьби з піратством

Раніше захистити гру від злому намагалися мінімально — видавці пропонували диски (часто з виконуваним файлом, без якого гра не запускалася), користувачі мали вкрай повільний інтернет. Носії інформації часто купували в складчину, багато копій вже були піратським, але при цьому робота студії окупалася, продажі давали прибуток.

Захист вставленого диска оминали легко — просто створювали віртуальний образ, монтуючи його через такий самий привід. Більш хитромудрі ігри забезпечували кастомними файлами, що знімали захист.

Після появи швидкого інтернету розробники почали вбудовувати стороннє блокування різних типів, щоб хоч спочатку отримати повний прибуток. Воно підвищувало вартість гри, а технічні особливості погіршували роботу продукту (згадаймо сумнозвісну Denuvo). Найчастіше захист можна було зламати, рано чи пізно розробка опинялася на торентах, а люди, що чесно заплатили, мали миритися з низькою продуктивністю.

Багато ігор з розвитком технологій почали конектитися до сервера, де перевіряють справжність копії. Це обходили шляхом створення фейкових пристроїв із подальшим перенаправленням туди перевірочного запиту. Багато з таких ігор, наприклад Overwatch, Warface, Star Wars: Battlefront, розраховані на багатьох користувачів, і без підключення до сервера розробників вони просто не мають сенсу, тому залишаються незламаними.

На перший план виходять інші методи боротьби, які підвищують інтерес гравців, відвертаючи їх від примусової купівлі. В тому числі:

1. Ачивки/рейтинги. Багато користувачів люблять хвалитися своїми ігровими досягненнями, навіть колекціонують їх.
2. Хмарні збереження. Потенційно це зручний спосіб, що дає змогу продовжити гру на будь-якому пристрої без прив’язки до власного комп’ютера.
3. Модинг користувачів. Офіційні версії ігор часто пропонують простір, де інші учасники можуть додавати свої предмети й текстури.
4. Знижки на покупки. Як правило, їх використовують цифрові магазини, а не самі видавці.
5. Новий контент. Багато студій вчиняють так: випускають патчі, які додають у гру новий матеріал, який не можна зламати відразу.

Хороший спосіб боротьби з піратством — впровадження підписки з додатковими можливостями, але не на шкоду безплатним користувачам (у розрахованих на багатьох користувачів іграх). Захистити гру від читерів також важливо, оскільки навіть готові до придбання клієнти відмовляться платити, якщо побачать відсутність боротьби з нечесними гравцями.

Видавці постійно борються з проявами піратства, що знижує рівень прибутку, зменшуючи бюджет подальшої розробки. Країни ухвалюють суворі закони проти піратів, передбачаючи винятки (наприклад, завантаження раритетних видань, відсутніх у продажу).

Самі розробники теж вбудовують захист, який часто заважає іншим користувачам, хоча його швидко долають. Тому найкращий спосіб — заохотити купити гру опрацьованою соціальною складовою — рейтингами, модингами, додатковими функціями. Такий підхід демонструє скорочення піратства, додаючи інтерес до ігрової механіки.