У геймдеві чимало цікавих професій, але найзагадковіша з них пов’язана з геймдизайном. Безліч різних тлумачень цієї посади й обов’язків геймдизайнера породжує суперечки та вводить в оману. Розберімося, хто такий ігровий дизайнер і чим він займається.
Геймдизайн — це процес розробки правил і цілей гри, проєктування ігрового контенту та геймплею. Головне завдання ігрового дизайну — забезпечення крутого досвіду користувачів. Якісний геймдизайн буквально змушує гравця насолоджуватися процесом і заходити в гру частіше, попри поганий настрій, недосипання чи робочі дедлайни.
Професія геймдизайнер досить нова. Попри те що геймдизайнерами є і ті спеціалісти, які вигадували перші настілки, сама посада та чіткі обов’язки спеціаліста відокремилися від суміжних професій не так давно.
Геймдизайнер — фахівець, який розробляє концепцію та правила гри (на великих проєктах у цьому бере участь ще й продюсер), вигадує основні механіки, внутрішньоігрові івенти, знижки, працює з рівнями складності гри. Одним словом, обов’язки геймдизайнера — це все, що може вплинути на досвід геймера. У великих геймдев-компаніях різні шматки геймдизайнерської роботи виконують вузькі спеціалісти — геймдизайнери-балансувальники, геймдизайнери фічей, геймдизайнери систем і левел-дизайнери. Отже, у професійному середовищі геймдизайнерів теж є поділ на «клани».
Чи скрізь потрібні всі ці фахівці? Невже всім їм вистачить роботи й чи може її виконувати одна людина? Відповідь єдина: все залежить від масштабу проєкту. У маленьких студіях усі обов’язки зазвичай на одному чи двох ігрових дизайнерах, адже обсягу роботи не надто багато. На великих проєктах, де постійно створюється і випускається величезна кількість контенту, ситуація інакша: там працюють фахівці таких професій:
До завдання гейм-дизайнера систем входить розробка правил гри. Цей спеціаліст відповідає за вибір і реалізацію ігрових механік, які приводять до певного результату у грі. Дизайн систем — доволі універсальний напрям, і такі фахівці потрібні в кожному ігровому проєкті.
Левел-дизайнер проєктує рівні: розробляє місію та ігрові локації, описує оточення, прораховує розміщення об’єктів на карті.
Гейм-дизайнер інтерфейсів відповідає за взаємодію гравця з грою та за те, як гравець отримує фідбек за свої дії в грі. Ця людина знає, на якій відстані від краю екрана розмістити важливу кнопку, щоб її було зручно натискати, і як має виглядати інформаційне вікно в новій місії.
Гейм-дизайнер балансу налаштовує ігровий баланс, щоб гра не виявилася надто простою або надто складною для користувачів. Балансувальник працює з ігровою аналітикою, займається розрахунками та шукає помилки у вже зроблених.
Гейм-дизайнер контенту відповідає за вбудовування в гру нового контенту (квестів, персонажів, усіляких описів), налаштування поведінки персонажів і взаємодії — активної й фонової (щоб персонажі не стовбичили, поки гравець ходить по карті).
Наративний дизайнер відповідає за історію в грі за допомогою геймплею, тексту, звуку та зображень. Він стежить за якістю зв’язки «геймплей і оповідь» у продукті, що випускається. Наприклад, вибирає ті способи заохочення гравця, які вплітатимуться в сюжет і відповідатимуть жанру, а також очікуванням аудиторії. Так, у Hidden Object іграх як бонус за проходження складного рівня ви швидше побачите додатковий час на пошук предметів, ніж +1 до стосунків з іншим персонажем, як це буває у візуальних новелах.
До основних обов’язків гейм-дизайнера належить:
Рано чи пізно геймдизайнер може зіштовхнутися з тим, що йому потрібно буде власноруч створювати прототип ігрового рівня або цілої гри, тому краще навчитися до моменту гострої потреби. Для створення простих прототипів підійде один із движків із системою візуального програмування. До речі, ця навичка ще й допоможе краще розуміти розробників.
Гейм-дизайнер — це людина, яка має бути на «ти» з математикою, логікою та плануванням. Плюсом буде знання англійської мови (хоча б для того, щоб читати професійну літературу, яка у 90% випадків представлена лише англійською) та графічних редакторів. Вільне володіння програмами для створення блок-схем, мокапів та ведення документації теж ніколи не буде зайвим.
Часто люди, які обіймають посаду гейм-дизайнера, стають сполучною ланкою між кількома відділами — технічними дизайнерами та програмістами, продюсерами та сценаристами, тому дизайнер відеоігор має вміти докладно та доступно доносити свої ідеї та робочу інформацію до учасників процесу. Ігровий дизайнер обмежений ресурсами, часом і технологіями, тому він має вміти чітко висловлювати свою думку. А якщо він ще й лід напряму — мати навички проджект-менеджера і стежити за оновленням документації.
Професія гейм дизайнера передбачає швидкі темпи роботи та вміння підлаштовуватися під раптові зміни у проєкті, тому для консервативних особистостей така робота може стати джерелом стресу. Гнучкі фахівці, які у змінах звикли бачити не труднощі, а можливості, зможуть проявити цю свою якість.
У роботі ігрового дизайнера важливо вміти відрізняти геніальну думку від поганого задуму й тверезо оцінювати навіть власні ідеї. Крутий геймдизайнер — це геймер з аналітичними здібностями, він регулярно грає в ігри (особливо в ігри того жанру, в якому працює), виявляє та аналізує інтереси цільової аудиторії (краще це зробити ще на етапі створення концепту гри), знає ринок і тренди індустрії, помічає все нове й подумки приміряє це на свій проєкт.
Вміння мислити нестандартно — плюс для будь-якого геймдизайнера, адже, тільки виходячи за рамки звичного, можна створити шедевр. Ідеї для ігор можна шукати скрізь: у книгах, телешоу, музиці та кіно. Також досвідченому дизайнеру ігор важливо добре вивчити візуальний стиль проєкту та, за потреби, спрямовувати художників у потрібному напрямі. Так гра виглядатиме цілісною, незалежно від того, скільки різних художників над нею працює.
Насправді більшість нинішніх геймдизайнерів прийшли в геймдев без спеціальної підготовки, курсів і не завжди із суміжних сфер. Усе тому, що геймдизайн як окрема галузь знань досить молода. З цієї причини майже всю професійну літературу ще не перекладено з англійської.
Щоб зрозуміти, чи варто пробувати себе в геймдизайні, на хвилинку поверніться до пунктів про вміння та якості геймдизайнера й неупереджено оцініть свій потенціал у їх розвитку. Дружите з математикою та теорією ймовірності? Окей. Пробували себе у програмуванні? Чудово.
Перевірити свої аналітичні здібності можна, розібравши улюблену гру на складові (сюжет, мета, головна механіка, персонажі, фічі, інтерфейс) і проаналізувавши їх: що особливо круте й нове, чому певна зв’язка подій подобається гравцям, що особливого в геймплеї). Звичайно, новачкові доведеться нелегко, і багато що буде втрачено, але така практика може допомогти з’ясувати, наскільки вам цікавий процес, що ви вже розумієте, а про що чуєте вперше.
Щоб розбиратися в дизайні ігор, потрібно грати. Не поспіхом, пропускаючи за будь-якої можливості катсцени, а вдумливо. Це навчить око і точно стане плюсом для новачка.
Оцініть ринок вакансій у своїй країні й регіоні, подумайте, де б хотіли працювати, чи готові до переїзду і що вам для цього потрібно. Побудуйте в голові відразу два плани: оптимістичний і реалістичний із часткою песимізму. За будь-яких розкладів докладайте стільки зусиль, скільки потрібно для реалізації останнього, завжди робіть більше. Читайте не лише літературу — шукайте іноземні форуми фахівців, дивіться лекції на YouTube і записи з геймдев-конференцій. Це не тільки прокачає ваші знання, а й допоможе відчути себе частиною ком’юніті.
Освітніх програм за напрямом геймдизайн у вишах України поки що немає. Деякі вирушають на навчання до університетів за кордоном, але аж ніяк не всі мають на це фінанси. Тому в нашій країні популярними стають курси геймдизайну та програми стажувань.
Курсів ігрового дизайну стає дедалі більше. Ви можете пройти безкоштовний курс з основ геймдизайну від DevToDev, у якому інформація викладена доступною мовою та розбита на блоки за змістом. Після кожного модуля потрібно пройти тест, а у фіналі перевірити свої знання на великому тестуванні, щоб отримати сертифікат. Так, займатися й мотивувати себе доведеться самостійно: жодних менторів і чатів підтримки немає. Зате це крута можливість без будь-яких фінансових витрат мати не лише першу геймдев-освіту, а й її підтвердження.
В інтернеті також можна знайти багато платних курсів на будь-який смак, тривалість і гаманець. Головне, на що варто звертати увагу перед тим, як віддавати гроші за навчання, — це програма курсу та спікери, яких вам презентують у рекламі. Не соромтеся ставити запитання про їхній досвід чи гуглити їх — це нормальна практика, якщо ви хочете бути впевненими у професіоналізмі своїх вчителів.
У пошуках можливостей для навчання не оминайте позиції учня й програм стажувань у геймдев-студіях. Вони часто безкоштовні, нетривалі та допомагають отримати перший досвід у сфері розробки ігор. Наприклад, цього року в стінах нашої студії VOKI Games ми проводили свою школу з геймдизайну. Люди, які бажають отримати нову професію, цілий місяць навчалися з нашими кураторами за спеціально розробленою програмою й отримували стипендію від компанії. Найкращих випускників ми взяли до штату. Шукайте можливості, ловіть моменти, адже ніхто знає, де і в яку секунду може початися ваша кар’єра!
Четверта ера дизайну відеоігор, яка ознаменувала популярність рольових і багатокористувацьких ігор, а також проєктів із захоплюючими катсценами (внутрішньоігровими відео), почалася […]
Читайте другий матеріал серії: Вступ до історії геймдизайну. Частина 2: платформери Епоха змішаного дизайну тривала з 1985 по 1998-1999 роки, […]
Читайте перший матеріал серії: Вступ до історії геймдизайну. Частина 1: ера аркадних ігор Ера відеоігор зі змішаними механіками почалася в […]
