Чому в ігровому процесі є важливим покрокове просування, що таке передчуття і прогресія й як зробити гру динамічнішою — дізнаєтесь у цій статті.
Геймдизайн — це процес створення правил і цілей гри, проєктування ігрового контенту та геймплею.
Геймдизайнер — та людина, яка працює на враження гравця, на його позитивний ігровий досвід і залучення в гру. Дизайнер відеоігор спрямовує користувача за допомогою певних механік, стимулює інтерес і викликає бажання рухатися далі по грі.
Геймдизайнер може виконувати різноманітні завдання: проєктувати рівні, розраховувати баланс в економіці гри, продумувати інтерфейс користувача. Кількість і розмаїття його тасків залежить насамперед від жанру та масштабів проєкту.
Сьогодні ми поговоримо про базові принципи дизайну відеоігор. Стаття допоможе зрозуміти, яких правил дотримується геймдизайнер, щоб зробити гру цікавою.
Перші принципи стосуються режисури геймерського досвіду. Саме так, його можна і потрібно режисирувати таким чином, щоб гра викликала ті емоції, які замислили творці. До цих принципів належать утримання фокусу уваги, створення елементів передчуття та оголошення змін.
У грі має чітко простежуватися основна сюжетна лінія та основна механіка. Так, тут можуть бути розгалуження й додаткові мініісторії, які надають динамічності й допомагають розкрити головну тему. Завдання геймдизайнера — зберегти фокус уваги гравця на основному завданні/місії/меті протягом усієї гри.
Важливо вміти сповістити гравця про подію, що наближається, викликати емоції й підштовхнути, щоб він здогадався, що ж станеться. Планується обвал будівлі, в якій перебуває головний герой? Потрібно додати відповідні звуки, короткі імпульси трясіння споруди. Йдеться не про сповіщення «Зараз ця будівля впаде», а про створення ігрового досвіду, який допоможе усвідомити найближче майбутнє.
А ось це якраз про спливаючі вікна та інші елементи, які прямим текстом говорять про те, що сталося. Демонстрація факту зміни займає місце між передчуттям і самою подією. «Місія виконана», «Операція провалена», «Збери 20 монет і отримай джекпот» — про всі подібні моменти потрібно сповіщати гравця. Існує правило: якщо зміни повторюються сто разів на годину, оголошення не є обов’язковим. Але якщо за весь час проходження гри ця зміна трапляється щонайбільше разів з 5, то візуальні підказки необхідні. Виняток — проходження/провал місії: тут оповіщення потрібні завжди.
У цьому пункті розглянемо питання свідомого та інтуїтивного очікування гравця. Це стосується не тільки таких фундаментальних пунктів, як ігрові винагороди (спіймав 10 качок з 10 — отримай зірку), а й інтерфейсу користувача і сюжету.
Усі ігрові події та реакції персонажів мають бути логічними, збігатися з очікуваннями/уявленнями гравця. Наприклад, вартовий (персонаж гравця) заробив очки популярності, відбиваючи атаки на королеву (тобто успішно виконав минулі місії), тому незабаром став лицарем.
Щоб гра не втрачала динамічності, варто включити в процес кілька паралельних подій, що не суперечать одна одній. Якщо йдеться про сюжет, можна включити до нього додаткову історію, яка стала наслідком попереднього вибору гравця. Наприклад, персонаж гравця пожалів одного з ворогів, а той пообіцяв бути йому союзником доти, доки не врятує його від смерті. Таким чином на якийсь час до оповіді включається ще один персонаж.
В інтерфейсі це може відтворюватися через моментальне додавання очок за виконання ігрових дій під час проходження місії. А в дизайні рівнів через можливість вибирати, яким способом досягати мети.
Щоб гра сприймалася більш живо й реалістично, всі взаємодії та рухи в ній мають відбуватися з урахуванням основних фізичних якостей об’єктів та оточення. Наприклад, якщо персонаж гравця потрапляє під дощ, простежте, щоб його одяг хоч трохи змінив колір через намокання. Або, якщо гравець пливе в гумовому човні швидкою гірською річкою, подумайте над тим, як реалістичніше показати похитування, кидання човна з боку в бік і затягування його у водні потоки.
У захоплюючій грі важливо зберігати відчуття темпу, ритму та терміновості. Події потрібно розподіляти так, щоб високоінтенсивні сцени (на зразок стрілянини, активного бою, погоні, збору артефактів за певний час) чергувалися з більш плавними, які не вимагають такого самого рівня концентрації. У такі моменти гравець може «видихнути». Наприклад, у The Last of Us епізоди зі стріляниною та бігом чергують із локаціями дослідження. Гравець сам вирішує скільки часу витратити на пошук запасів і відновлення після гонитви і в який момент він готовий рухатися далі.
Важливо оцінити масштаби ігрової локації на екрані пристрою та врахувати просторове співвідношення між головними точками. Гравець має легко пересуватися по локації до мети, а всі стратегічно важливі об’єкти повинні перебувати в полі його зору (якщо інакше не задумано сюжетом). Взаємодія з іншими персонажами також має бути логічною.
Гравець — та людина, для якої створюється гра. Якщо ідея чи її реалізація йому «не заходять», треба їх міняти. Щоб знизити ймовірність такого результату, важливо перед початком роботи знайти відповіді на низку питань. Для кого ця гра? Які емоції вона має викликати? Яка основна механіка та мета гри? Чим ця гра вирізнятиметься на тлі інших схожих проєктів? Чому гравець повинен захотіти в неї грати? Це не означає, що відповідати на ці питання має саме геймдизайнер (такий аналіз частіше лягає на плечі продюсерів), але знати відповіді та враховувати їх у своїй роботі для нього є принципово важливим.
Коли кожен член команди розуміє, яку гру він робить, шанси на те, що сенс гри зрозуміє і сам гравець, теж зростають. Тому дуже важливо налагодити комунікацію між відділами та конкретними фахівцями, які працюють над одним завданням. Наприклад, під час розробки катсцени, що лякає, важливо, щоб геймдизайнер, художники й аніматори працювали в синергії. Геймдизайнер доносить відомості про те, яку емоцію має спровокувати побачене, художники малюють потрібну картинку, а аніматори підсилюють ефект за допомогою анімації.
На кожному етапі — чи то опрацювання нового рівня, події чи додавання нового персонажа — важливо запитувати себе: «Наскільки те, що відбувається, буде цікаве цільовій аудиторії?» Важливо знати, як і чому задумане привабить гравців. Добра ідея має бути такою не лише для вас, тому обговорення з командою — чудовий спосіб перевірити її на міцність.
Це і є основні принципи, яких слід дотримуватися, проєктуючи гру. Тонкощів і нюансів у геймдизайні — хоч греблю гати, і багато з них можна осягнути лише з набуттям досвіду. У наступних статтях ми докладніше розповімо про прийоми, які використовують геймдизайнери. Щоб не пропустити нову статтю, підписуйтесь на нас в Instagram і на Facebook.
Ваші знання та досвід є важливим активом компанії, ви легко освоюєте нове ПЗ й генеруєте круті ідеї. Але чи сприймають […]
Читайте перший матеріал серії: Вступ до історії геймдизайну. Частина 1: ера аркадних ігор Ера відеоігор зі змішаними механіками почалася в […]
30 квітня 2021 року команда VOKI святкує знаменну подію — рік із дня релізу нашої першої гри в жанрі Hidden […]
